Ставки Стефанського – одне із мальовничих місць у Лодзі. Водойми та зелений парк навколо них приваблюють лодзян та гостей міста. Прогулюючись парком, можна побачити листяні та хвойні дерева, а також кущі. Серед тварин у парку часто можна зустріти білок, їжаків, а іноді ще й косуль та лисиць. А навесні та влітку відвідувачів ставків та парку приваблює спів птахів, пише lodz-name.eu.
Звичайно, окрасою парку є ставки. Спочатку тут був лише один ставок, а в післявоєнний період було створено ще один. Далі ознайомимо вас з історією ставків Стефанського та мальовничої зеленої зони навколо них.
У міжвоєнні роки та в період Другої світової війни
Ставки Стефанського розташовані в південній частині міста, а саме в районі Руди-Паб’яницької.
Ставок площею 11,4 га є продовженням русла річки Нер – найбільшої у Лодзі. Ще один ставок – той, що менший за площею, був створений у післявоєнний період. Оточені ставки Стефанського мальовничим парком 1 травня.
Колись на цьому місці був хутір Руда з садибою, водяним млином та ставком.
Ще до Першої світової війни садибу разом із ставком придбав підприємець Олександр Стефанський. Саме від його прізвища і походить назва водойми.
Стефанський впорядкував ставок, збудував поблизу нього ресторан, а ще облаштував причал для човнів та байдарок.
Варто зазначити, що в той період часу Руда-Паб’яницька була окремим містом і лише в 1946 році стала частиною Лодзі.
Підприємець Стефанський доклав чимало зусиль, щоб ставок став привабливим місцем для відпочинку. Рекреаційну зону, де можна було скупатися, поплавати на човнах, смачно поїсти в ресторані біля водойми високо оцінили жителі Лодзі. Це місце було популярною зоною відпочинку у міжвоєнний період.
Площа ставка тоді становила близько 6 га. Навколо водойми росли чагарники, трави та квіти. У міжвоєнний період ставок був місцем проживання для видр, черепах, а також на його берегах гніздувалися дикі качки.
Під час окупації Лодзі нацистською Німеччиною ставок Стефанського залишився зоною для відпочинку. Окупанти очистили водойму від забруднення та хотіли зробити тут ще й басейн, однак не втілили в життя ці плани.
Впорядкування зони відпочинку після війни
Після завершення Другої світової війни Руда-Паб’яницька стала частиною Лодзі. Парк в цій зоні зацікавив місцеву владу. Згодом влада вирішила побудувати тут зону для відпочинку.
Отож, було розширено зелену зону парку – з’явилися нові насадження дерев та кущів. Ставок поглибили. Відтоді його площа становила 11,4 га. Довжина водойми – 2,5 км, ширина – 165 м, а глибина – від 1 до 4 метрів.
Окрім цього, було створено ще один ставок – менший за розмірами. Він виконував роль відстійника, а також водойму зарибнили.
Також відремонтували ресторан та інші будівлі, які були частиною рекреаційного комплексу. А ще до ставків проклали дороги й доріжки, щоб охочим провести тут час було комфортно та зручно добиратися.
Серед рослинності, яка переважала тут в другій половині XX століття, були вільхи, верби, берези, тополі, каштани, різноманітні чагарники. А на ставках влітку цвіло жовте латаття.
Також до водойми прилітали качки та лебеді. А мешканцями парку були білки, їжаки. Часто пробігали й косулі, зайці та лисиці.
У 1960-х роках парк та ставки переживали період найбільшого розквіту. У 1961 році скаути побудували тут причал для байдарок, завдяки чому зробили це місце ще більш популярним.
Відпочинок біля ставків у XXI столітті
Ставки Стефанського не втратили своєї популярності серед лодзян і в XXI столітті. Як і колись парк був місцем для прогулянок пішки та на велосипеді.
А ще тут була облаштована зона для купання. Окрім цього, ставок був місцем для занять водними видами спорту.
Попри плин часу це мальовниче місце продовжувало дарувати лодзянам спокій, радість та наповнення новими силами.